Нескорена Україна

  Нескорена  Україна…  автор І.В.Хільченко           

Встань Тарасе, подивися,

Плаче Україна,

Встань і богу помолися

За наші провини.

       За страждалу, рідну землю,

       За ліси і гори,

       Поклонися їй доземно,

       За степи і море.

Найбагатші славні надра,

Поля-чорноземи,

Що з народом буде завтра?

Вільні чи казнені…

       Скільки століть розривають

       Рідну Україну,

       Слізьми й кров’ю поливають

       Не рік і не днину.

Україна славна, пишна,

Немов та дівчина,

Мов квітучі мальви й вишні,

Червона калина.

       Мов безкрайнє небо синє,

       Степи колосисті,

       І Дніпрові чисті хвилі,

       Пташки голосисті.

Мов веселка різнобарвна,

Дуби й верболози,

Україну топчуть здавна,

Здавна кров і сльози.

       Встань Тарасе, подивися,

       Згадай «Катерину»,

       За сільських трудяг молися,

       Що живуть під тином.

І «Наймичку» прочитай нам,

Наймити в скорботі 

Свого віку коротають,

Там… в журбі й турботі.

       Ворогують Схід і Захід,

       Не люд, олігархи,

       Україні треба захист,

       Знає Львів і Харків…

Не змінилося Тарасе

Із тих пір нічого,

Нещаслива доля наша,

У люду простого.

       Нема щастя, нема волі,

       Злагоди й покою,

       Хочеться життя в любові,

       Без війни, без бою.

Синьо-жовта Україно,

Ти заквітнеш знову,

Об’єднаємось єдино

Крокувати в ногу!

       Вір Тарасе! Знай Тарасе!

       Розквітне Україна!

       Об’єднається на славу,

       Щаслива родина!

200 років – геній з нами,

Скарби твої – подвиг!

Вір, любов живе між нами,

Живе і твій подих!