четвер, 31 грудня 2015 р.

Нескорена Україна

  Нескорена  Україна…  автор І.В.Хільченко           

Встань Тарасе, подивися,
Плаче Україна,
Встань і богу помолися
За наші провини.
       За страждалу, рідну землю,
       За ліси і гори,
       Поклонися їй доземно,
       За степи і море.
Найбагатші славні надра,
Поля-чорноземи,
Що з народом буде завтра?
Вільні чи казнені…
       Скільки століть розривають
       Рідну Україну,
       Слізьми й кров’ю поливають
       Не рік і не днину.
Україна славна, пишна,
Немов та дівчина,
Мов квітучі мальви й вишні,
Червона калина.
       Мов безкрайнє небо синє,
       Степи колосисті,
       І Дніпрові чисті хвилі,
       Пташки голосисті.
Мов веселка різнобарвна,
Дуби й верболози,
Україну топчуть здавна,
Здавна кров і сльози.
       Встань Тарасе, подивися,
       Згадай «Катерину»,
       За сільських трудяг молися,
       Що живуть під тином.
І «Наймичку» прочитай нам,
Наймити в скорботі 
Свого віку коротають,
Там в журбі й турботі.
       Ворогують Схід і Захід,
       Не люд, олігархи,
       Україні треба захист,
       Знає Львів і Харків…
Не змінилося Тарасе
Із тих пір нічого,
Нещаслива доля наша,
У люду простого.
       Нема щастя, нема волі,
       Злагоди й покою,
       Хочеться життя в любові,
       Без війни, без бою.
Синьо-жовта Україно,
Ти заквітнеш знову,
Об’єднаємось єдино
Крокувати в ногу!
       Вір Тарасе! Знай Тарасе!
       Розквітне Україна!
       Об’єднається на славу,
       Щаслива родина!
200 років – геній з нами,
Скарби твої – подвиг!
Вір, любов живе між нами,
Живе і твій подих!




Немає коментарів:

Дописати коментар